Bokmålsordboka
martre
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å martre | martrer | martra | har martra | martr!martre! |
| martret | har martret | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| martra + іменник | martra + іменник | den/det martra + іменник | martra + іменник | martrende |
| martret + іменник | martret + іменник | den/det martrede + іменник | martrede + іменник | |
| den/det martrete + іменник | martrete + іменник | |||
Походження
fra lavtysk av martel ‘tortur, pine’; samme opprinnelse som martyriumЗначення та вживання
pine eller plage (sjelelig)
Приклад
- være martret av tvil
- brukt som adjektiv:
- en martrende uvisshet