Bokmålsordboka
manudusere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å manudusere | manuduserer | manuduserte | har manudusert | manuduser! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| manudusert + іменник | manudusert + іменник | den/det manuduserte + іменник | manuduserte + іменник | manuduserende |
Походження
fra middelalderlatin ‘lede (med hånden)'Значення та вживання
gi manuduksjon