Bokmålsordboka
maniert
прикметник
| однина | множина | ||
|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | |
| maniert | maniert | manierte | manierte |
Походження
av fransk maniéré; jamfør manerЗначення та вживання
unaturlig, tilgjort, søkt
Приклад
- en maniert spillestil;
- maniert språkbruk