Bokmålsordboka
avlure
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å avlure | avlurer | avlurte | har avlurt | avlur! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| avlurt + іменник | avlurt + іменник | den/det avlurte + іменник | avlurte + іменник | avlurende |
Значення та вживання
lære av;
Приклад
- avlure noen en hemmelighet;
- jeg skal forsøke å avlure ham kunsten å skrive godt