Bokmålsordboka
lutre
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å lutre | lutrer | lutra | har lutra | lutr!lutre! |
| lutret | har lutret | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| lutra + іменник | lutra + іменник | den/det lutra + іменник | lutra + іменник | lutrende |
| lutret + іменник | lutret + іменник | den/det lutrede + іменник | lutrede + іменник | |
| den/det lutrete + іменник | lutrete + іменник | |||
Походження
fra lavtysk , av lutter ‘ren, ublandet’Значення та вживання
Приклад
- bli lutret gjennom lidelse