Bokmålsordboka
lunte 2
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å lunte | lunter | lunta | har lunta | lunt! |
| luntet | har luntet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| lunta + іменник | lunta + іменник | den/det lunta + іменник | lunta + іменник | luntende |
| luntet + іменник | luntet + іменник | den/det luntede + іменник | luntede + іменник | |
| den/det luntete + іменник | luntete + іменник | |||
Походження
jamfør lavtysk lunderen ‘fordrive tiden, nøle’Значення та вживання
gå eller trave smått og makelig
Приклад
- gå og lunte