Bokmålsordboka
avfinne
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å avfinne | avfinner | avfant | har avfunnet | avfinn! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| avfunnen + іменникavfunnet + іменник | avfunnet + іменник | den/det avfunne + іменник | avfunne + іменник | avfinnende |
Походження
fra tysk , opprinnelig ‘bli kvitt en, betale en ens tilgodehavende’Фіксовані вирази
- avfinne seg medmåtte akseptere, finne seg i
- hun må avfinne seg med sin skjebne;
- han måtte avfinne seg med det svaret