Bokmålsordboka
løsgjøre, lausgjøre
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å lausgjøre | lausgjør | lausgjorde | har lausgjort | lausgjør! |
| å løsgjøre | løsgjør | løsgjorde | har løsgjort | løsgjør! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| lausgjort + іменник | lausgjort + іменник | den/det lausgjorte + іменник | lausgjorte + іменник | lausgjørende |
| løsgjort + іменник | løsgjort + іменник | den/det løsgjorte + іменник | løsgjorte + іменник | løsgjørende |