Bokmålsordboka
legitimere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å legitimere | legitimerer | legitimerte | har legitimert | legitimer! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| legitimert + іменник | legitimert + іменник | den/det legitimerte + іменник | legitimerte + іменник | legitimerende |
Походження
gjennom tysk og fransk; fra middelalderlatinЗначення та вживання
gjøre lovlig;
godtgjøre sin rett til noe
Приклад
- legitimere et forhold;
- legitimere sine krav
Фіксовані вирази
- legitimere segbevise identiteten sin ved hjelp av legitimasjon (2)