Bokmålsordboka
legitim
прикметник
| однина | множина | ||
|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | |
| legitim | legitimt | legitime | legitime |
Походження
fra latin , av lex (genitiv legis) ‘lov’; jamfør fransk légitimeЗначення та вживання
i samsvar med loven, i samsvar med det som er rettferdig eller moralsk forsvarlig;
motsatt illegitim
Приклад
- et legitimt krav