Bokmålsordboka
kvitte
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å kvitte | kvitter | kvitta | har kvitta | kvitt! |
| kvittet | har kvittet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| kvitta + іменник | kvitta + іменник | den/det kvitta + іменник | kvitta + іменник | kvittende |
| kvittet + іменник | kvittet + іменник | den/det kvittede + іменник | kvittede + іменник | |
| den/det kvittete + іменник | kvittete + іменник | |||
Походження
norrønt kvitta; av kvitt (2Фіксовані вирази
- kvitte seg medskille seg av med, gi fra seg
- vi kvitter oss med gammelt skrot;
- han har kvittet seg med aksjene