Bokmålsordboka
kuvende
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å kuvende | kuvender | kuvendte | har kuvendt | kuvend! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| kuvendt + іменник | kuvendt + іменник | den/det kuvendte + іменник | kuvendte + іменник | kuvendende |
Походження
opprinnelig ‘vende som en ku’Значення та вживання
- vende et fartøy med vinden;motsatt stagvende
- gjøre kuvending (2)
Приклад
- statsministeren kuvendte i saken