Bokmålsordboka
kuske
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å kuske | kusker | kuska | har kuska | kusk! |
| kusket | har kusket | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| kuska + іменник | kuska + іменник | den/det kuska + іменник | kuska + іменник | kuskende |
| kusket + іменник | kusket + іменник | den/det kuskede + іменник | kuskede + іменник | |
| den/det kuskete + іменник | kuskete + іменник | |||
Значення та вживання
kjøre vogn som kusk
Приклад
- i år har han kusket hesten inn til seier i 12 av 17 løp