Bokmålsordboka
kukelure 2
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å kukelure | kukelurer | kukelurte | har kukelurt | kukelur! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| kukelurt + іменник | kukelurt + іменник | den/det kukelurte + іменник | kukelurte + іменник | kukelurende |
Походження
gjennom lavtysk; fra nederlandsk koekeloeren ‘sitte innestengt, lure, speide’Значення та вживання
sitte alene og gruble
Приклад
- sitte for seg selv og kukelure