Bokmålsordboka
krenge
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å krenge | krenger | krenga | har krenga | kreng! |
| krenget | har krenget | |||
| krengte | har krengt |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| krenga + іменник | krenga + іменник | den/det krenga + іменник | krenga + іменник | krengende |
| krenget + іменник | krenget + іменник | den/det krengede + іменник | krengede + іменник | |
| den/det krengete + іменник | krengete + іменник | |||
| krengt + іменник | krengt + іменник | den/det krengte + іменник | krengte + іменник | |
Походження
av lavtysk krengen; beslektet med krank (2Значення та вживання
- helle til siden
Приклад
- skipet krenget kraftig;
- bilen krenger lite i svingene
- snu, vende;vrenge
Приклад
- vinden krenget paraplyen;
- krenge av seg tøyet