Bokmålsordboka
konvoiere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å konvoiere | konvoierer | konvoierte | har konvoiert | konvoier! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| konvoiert + іменник | konvoiert + іменник | den/det konvoierte + іменник | konvoierte + іменник | konvoierende |