Bokmålsordboka
konsolidere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å konsolidere | konsoliderer | konsoliderte | har konsolidert | konsolider! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| konsolidert + іменник | konsolidert + іменник | den/det konsoliderte + іменник | konsoliderte + іменник | konsoliderende |
Походження
fra latin , av con- og solidus ‘fast, solid’; jamfør kon-Значення та вживання
gjøre sterk eller solid;
sikre, trygge
Приклад
- konsolidere sin stilling