Bokmålsordboka
konkubine
іменник чоловічий або жіночий
| рід | однина | множина | ||
|---|---|---|---|---|
| неозначена форма | означена форма | неозначена форма | означена форма | |
| чоловічий | en konkubine | konkubinen | konkubiner | konkubinene |
| жіночий | ei/en konkubine | konkubina | ||
Походження
fra latin , av concumbere ‘legge seg sammen med en’Значення та вживання
foreldet: kvinne som lever i konkubinat;
elskerinne