Bokmålsordboka
konkrement
іменник середній
| однина | множина | ||
|---|---|---|---|
| неозначена форма | означена форма | неозначена форма | означена форма |
| et konkrement | konkrementet | konkrementkonkrementer | konkrementakonkrementene |
Походження
av latin concrescere ‘vokse sammen, stivne’Значення та вживання
steindannelse i kroppens hulrom eller vev, oppstått ved utfelling av salter