Bokmålsordboka
kondemnere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å kondemnere | kondemnerer | kondemnerte | har kondemnert | kondemner! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| kondemnert + іменник | kondemnert + іменник | den/det kondemnerte + іменник | kondemnerte + іменник | kondemnerende |
Походження
av latin condemnare ‘(for)dømme’Значення та вживання
erklære for ubrukelig og uskikket til reparering
Приклад
- kondemnere en båt;
- kondemnere huset