Bokmålsordboka
kolportere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å kolportere | kolporterer | kolporterte | har kolportert | kolporter! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| kolportert + іменник | kolportert + іменник | den/det kolporterte + іменник | kolporterte + іменник | kolporterende |
Походження
fra fransk ‘bære på nakken’; av latin collum ‘hals’ og portare ‘bære’Значення та вживання
- selge (bøker og lignende) ved dørene
- fortelle videre;spre
Приклад
- kolportere rykter