Bokmålsordboka
kolonisere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å kolonisere | koloniserer | koloniserte | har kolonisert | koloniser! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| kolonisert + іменник | kolonisert + іменник | den/det koloniserte + іменник | koloniserte + іменник | koloniserende |
Походження
gjennom tysk, fra fransk; jamfør koloniЗначення та вживання
grunnlegge en koloni (1);
gjøre til koloni