Bokmålsordboka
kollaborere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å kollaborere | kollaborerer | kollaborerte | har kollaborert | kollaborer! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| kollaborert + іменник | kollaborert + іменник | den/det kollaborerte + іменник | kollaborerte + іменник | kollaborerende |
Походження
gjennom fransk collaborer eller tysk kollaborieren, fra middelalderlatin collaborare, av latin col- og laborare ‘arbeide’; jamfør kol-Значення та вживання
samarbeide (med fienden)