Bokmålsordboka
koagulere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å koagulere | koagulerer | koagulerte | har koagulert | koaguler! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| koagulert + іменник | koagulert + іменник | den/det koagulerte + іменник | koagulerte + іменник | koagulerende |
Походження
av latin coagulare ‘størkne’Значення та вживання
størkne, stivne, levre seg
Приклад
- blodet koagulerer