Bokmålsordboka
knuffe
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å knuffe | knuffer | knuffa | har knuffa | knuff! |
| knuffet | har knuffet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| knuffa + іменник | knuffa + іменник | den/det knuffa + іменник | knuffa + іменник | knuffende |
| knuffet + іменник | knuffet + іменник | den/det knuffede + іменник | knuffede + іменник | |
| den/det knuffete + іменник | knuffete + іменник | |||
Походження
svensk; lavtyskЗначення та вживання
Приклад
- han knuffet til enkelte av motspillerne