Bokmålsordboka
knele
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å knele | kneler | knelte | har knelt | knel! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| knelt + іменник | knelt + іменник | den/det knelte + іменник | knelte + іменник | knelende |
Походження
fra lavtysk; beslektet med kneЗначення та вживання
- bøye ett eller begge knærne
Приклад
- knele ved alteret
- gi etter for slitasje eller belastning
Приклад
- batteriet kneler