Bokmålsordboka
kneble
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å kneble | knebler | knebla | har knebla | knebl!kneble! |
| kneblet | har kneblet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| knebla + іменник | knebla + іменник | den/det knebla + іменник | knebla + іменник | kneblende |
| kneblet + іменник | kneblet + іменник | den/det kneblede + іменник | kneblede + іменник | |
| den/det kneblete + іменник | kneblete + іменник | |||
Значення та вживання
- sette på knebel (1
- i overført betydning: få noen til å tie
Приклад
- myndighetene prøvde å kneble pressen