Bokmålsordboka
klenge 1
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å klenge | klenger | klengte | har klengt | kleng! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| klengt + іменник | klengt + іменник | den/det klengte + іменник | klengte + іменник | klengende |
Походження
av tysk klengen, opprinnelig ‘få til å springe ut med en klingende lyd’Значення та вживання
tørke kongler for å få dem til å slippe frøene