Bokmålsordboka
kleime 2
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å kleime | kleimer | kleimte | har kleimt | kleim! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| kleimt + іменник | kleimt + іменник | den/det kleimte + іменник | kleimte + іменник | kleimende |
Походження
norrønt kleima; beslektet med klineЗначення та вживання
- klistre, klebe
- henge ved