Bokmålsordboka
klarlegge
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å klarlegge | klarlegger | klarla | har klarlagt | klarlegg! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| klarlagt + іменник | klarlagt + іменник | den/det klarlagte + іменник | klarlagte + іменник | klarleggende |
Походження
fra tysk; jamfør klar (1Значення та вживання
gjøre noe klart
Приклад
- klarlegge årsaksforholdet;
- klarlegge skyldspørsmålet