Bokmålsordboka
kive
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å kive | kiver | kiva | har kiva | kiv! |
| kivde | har kivd | |||
| kivet | har kivet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| kiva + іменник | kiva + іменник | den/det kiva + іменник | kiva + іменник | kivende |
| kivd + іменник | kivd + іменник | den/det kivde + іменник | kivde + іменник | |
| kivet + іменник | kivet + іменник | den/det kivede + іменник | kivede + іменник | |
| den/det kivete + іменник | kivete + іменник | |||
Походження
norrønt kíva, fra lavtysk kiven; beslektet med keivЗначення та вживання
ligge i ordstrid;
trette, krangle
Приклад
- de kivet om alt