Bokmålsordboka
keivle
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å keivle | keivler | keivla | har keivla | keivl!keivle! |
| keivlet | har keivlet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| keivla + іменник | keivla + іменник | den/det keivla + іменник | keivla + іменник | keivlende |
| keivlet + іменник | keivlet + іменник | den/det keivlede + іменник | keivlede + іменник | |
| den/det keivlete + іменник | keivlete + іменник | |||
Походження
av keiveЗначення та вживання
arbeide keivelig;