Bokmålsordboka
keike
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å keike | keiker | keika | har keika | keik! |
| keiket | har keiket | |||
| keikte | har keikt |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| keika + іменник | keika + іменник | den/det keika + іменник | keika + іменник | keikende |
| keiket + іменник | keiket + іменник | den/det keikede + іменник | keikede + іменник | |
| den/det keikete + іменник | keikete + іменник | |||
| keikt + іменник | keikt + іменник | den/det keikte + іменник | keikte + іменник | |