Bokmålsordboka
jugle
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å jugle | jugler | jugla | har jugla | jugl!jugle! |
| juglet | har juglet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| jugla + іменник | jugla + іменник | den/det jugla + іменник | jugla + іменник | juglende |
| juglet + іменник | juglet + іменник | den/det juglede + іменник | juglede + іменник | |
| den/det juglete + іменник | juglete + іменник | |||
Походження
av engelsk juggle; beslektet med sjonglereЗначення та вживання
stase ut på en smakløs måte
Приклад
- jugle seg til