Bokmålsordboka
arretere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å arretere | arreterer | arreterte | har arretert | arreter! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| arretert + іменник | arretert + іменник | den/det arreterte + іменник | arreterte + іменник | arreterende |
Походження
fra fransk; samme opprinnelse som arrestereЗначення та вживання
låse bevegelige deler av et finstilt måleinstrument