Bokmålsordboka
intonere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å intonere | intonerer | intonerte | har intonert | intoner! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| intonert + іменник | intonert + іменник | den/det intonerte + іменник | intonerte + іменник | intonerende |
Походження
av latin intonare ‘tordne, larme’Значення та вживання
- angi tonen
Приклад
- koret intonerte upresist
- begynne et musikkstykke;stemme i en sang
Приклад
- intonere med full styrke