Bokmålsordboka
interrogativ 2
прикметник
| однина | множина | ||
|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | |
| interrogativ | interrogativt | interrogative | interrogative |
Походження
av latin interrogare ‘spørre’Значення та вживання
særlig om setning, pronomen, adverb: spørrende