Bokmålsordboka
interpolere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å interpolere | interpolerer | interpolerte | har interpolert | interpoler! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| interpolert + іменник | interpolert + іменник | den/det interpolerte + іменник | interpolerte + іменник | interpolerende |
Походження
fra latin , opprinnelig ‘pusse opp’Значення та вживання
- skyte inn ord, setninger eller hele stykker i en tekst
- i matematikk: ut fra kjente funksjonsverdier beregne mellomliggende verdier