Bokmålsordboka
interpellere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å interpellere | interpellerer | interpellerte | har interpellert | interpeller! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| interpellert + іменник | interpellert + іменник | den/det interpellerte + іменник | interpellerte + іменник | interpellerende |
Походження
gjennom fransk interpeller; fra latin interpellare ‘avbryte, komme med innvendinger’Значення та вживання
komme med en interpellasjon