Bokmålsordboka
interferere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å interferere | interfererer | interfererte | har interferert | interferer! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| interferert + іменник | interferert + іменник | den/det interfererte + іменник | interfererte + іменник | interfererende |
Походження
fra latin , av inter- og ferire ‘slå, støte’; jamfør inter-Значення та вживання
- frambringe interferens (1)
- blande seg inn;forstyrre
Приклад
- hun interfererer i samtalen