Bokmålsordboka
insistere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å insistere | insisterer | insisterte | har insistert | insister! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| insistert + іменник | insistert + іменник | den/det insisterte + іменник | insisterte + іменник | insisterende |
Походження
fra latin , av in- og sistere ‘bli stående’Значення та вживання
holde fast ved;
stå fast på;
ikke gi seg
Приклад
- han insisterte på å kjøre oss hjem;
- siden du insisterer, skal jeg gi meg