Bokmålsordboka
argumentere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å argumentere | argumenterer | argumenterte | har argumentert | argumenter! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| argumentert + іменник | argumentert + іменник | den/det argumenterte + іменник | argumenterte + іменник | argumenterende |
Вимова
argumenteˊreПоходження
gjennom tysk argumentieren; fra latinЗначення та вживання
komme med argumenter
Приклад
- argumentere imot noe