Bokmålsordboka
imøtegå
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å imøtegå | imøtegår | imøtegikk | har imøtegått | imøtegå! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| imøtegått + іменник | imøtegått + іменник | den/det imøtegåtte + іменник | imøtegåtte + іменник | imøtegående |
Значення та вживання
argumentere mot;
si imot
Приклад
- de må imøtegå den villedende informasjonen;
- påstanden ble ikke imøtegått