Bokmålsordboka
illudere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å illudere | illuderer | illuderte | har illudert | illuder! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| illudert + іменник | illudert + іменник | den/det illuderte + іменник | illuderte + іменник | illuderende |
Походження
fra latin ‘spøke, narre’, av il- og ludere ‘leke’; jamfør in-Значення та вживання
etterligne på en overbevisende måte;
framkalle et inntrykk av virkelighet
Приклад
- lyspunktene i taket illuderer en stjernehimmel;
- han illuderte godt i rollen som bestemor