Bokmålsordboka
ignorere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å ignorere | ignorerer | ignorerte | har ignorert | ignorer! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| ignorert + іменник | ignorert + іменник | den/det ignorerte + іменник | ignorerte + іменник | ignorerende |
Походження
av latin ignorare ‘være uvitende om’Значення та вживання
ikke bry seg om;
Приклад
- hun prøver å ignorere bråket