Bokmålsordboka
hute
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å hute | huter | huta | har huta | hut! |
| hutet | har hutet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| huta + іменник | huta + іменник | den/det huta + іменник | huta + іменник | hutende |
| hutet + іменник | hutet + іменник | den/det hutede + іменник | hutede + іменник | |
| den/det hutete + іменник | hutete + іменник | |||
Походження
beslektet med hutЗначення та вживання
jage bort;
true, skremme
Приклад
- han hutet vekk hunden
Фіксовані вирази
- hute segkomme seg vekk
- hut deg vekk!