Bokmålsordboka
appropriere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å appropriere | approprierer | approprierte | har appropriert | approprier! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| appropriert + іменник | appropriert + іменник | den/det approprierte + іменник | approprierte + іменник | approprierende |
Вимова
aproprieˊreПоходження
av latin ad ‘til’ og proprius ‘egen, personlig’Значення та вживання
tilegne seg, gjøre noe til sitt eget;
særlig i kunsthistorie: bruke elementer fra andres verk
Приклад
- maleriet ble appropriert av en annen kunstner