Bokmålsordboka
herliggjøre
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å herliggjøre | herliggjør | herliggjorde | har herliggjort | herliggjør! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| herliggjort + іменник | herliggjort + іменник | den/det herliggjorte + іменник | herliggjorte + іменник | herliggjørende |
Значення та вживання
gi guddommelig makt og glans;
gjøre delaktig i den himmelske herlighet