Bokmålsordboka
henskyte
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å henskyte | henskyter | henskjøthenskøyt | har henskutt | henskyt! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| henskutt + іменник | henskutt + іменник | den/det henskutte + іменник | henskutte + іменник | henskytende |
Походження
av hen (2Значення та вживання
henvise (1), gi over
Приклад
- henskyte en sak til rettssalen