Bokmålsordboka
havne 1
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å havne | havner | havna | har havna | havn! |
| havnet | har havnet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| havna + іменник | havna + іменник | den/det havna + іменник | havna + іменник | havnende |
| havnet + іменник | havnet + іменник | den/det havnede + іменник | havnede + іменник | |
| den/det havnete + іменник | havnete + іменник | |||
Походження
norrønt hafna ‘føre (skip) i havn’; av havn (1Значення та вживання
komme (til eller på), ende, lande
Приклад
- hun havnet i Bergen som forretningskvinne;
- kjøre utfor veien og havne på sykehus;
- havne på hodet i grøfta;
- havne langt nede på resultatlista